Не музи, а мʼязи
Марія Титаренко – письменниця, есеїстка, журналістка та медіадослідниця – презентувала в Луцьку книгу «Не музи, а м’язи», розповіла, як нарощувати свої «письменницькі біцепси», заперечила існування натхнення та провела воркшоп із творчого письма.
Захід відбувся у центрі підтримки підприємців Дія.Бізнес у Луцьку 25 червня. Про це повідомили організатори – літературна платформа «Фронтера».
«Не музи, а м’язи. 50 вправ творчопису» — друга книга Марії Титаренко. Першою стала «Комунікація від нуля. Есеї для Мані».
Поштовхом до її написання було материнство. За словами Марії, коли вона почала комунікувати з новонародженою донечкою – зрозуміла, що знає про комунікацію не все, попри те, що захистила дисертацію та багато років викладає у цій сфері.
«Головна метафора книги – невідомо, хто кого більше вчить: дитина маму, чи мама дитину. Ми – на рівних. І це лише один приклад комунікації з нуля, а їх – безліч», – пояснює авторка.
Нова книга Марії Титаренко «Не музи, а м’язи» – це результат двадцятирічної викладацької діяльності. Впродовж цього часу вона експериментувала зі студентами на різних творчописних курсах, викладала у Львівському національному університеті імені Івана Франка, а зараз навчає комунікацій в Українському католицькому університеті.
«Я люблю викладати. Люблю вигадувати різні правила, працювати зі студентами, творити нову синергію, цей новий драйв. Я люблю проводити пари в дуже нестандартних умовах: на озерах, в парках, на прогулянках», – розповідає письменниця.
Нестандартно Марія починає й будь-який творчий курс. Вона пояснює, що стиль написання кожної людини, як відбиток пальця – неповторний. Тож воркшоп у Луцьку не став винятком і всі присутні мали змогу намастити палець китайським чорнилом та залишити свій індивідуальний слід на папері.
«Я хочу, щоб ця метафора ID спрацювала як метафора вашого унікального творчого мистецтва. Особливо це стосується тих, хто тільки хоче писати або відновити свої навички зі створення текстів. Оцей відбиток пальця нехай підказує, що ваш світ має бути таким же унікальним».
Марія зауважує, що книга «Не музи, а м’язи» — не для полиці. Це книга-тренажер, яка постійно має бути під рукою. А також каже, що має алергію на слово «натхнення» і запевняє, що його можна генерувати.
«Натхнення не приходить, не падає на нас з крил і рил єдинорогів. Я прихильниця того, що ми, як лампочки: коли працюємо – світимось. І в процесі світіння лампочка нагрівається. Ось для мене натхнення і є це тепло. Воно генерується в процесі світіння», – пояснює авторка.
Тож, книга Марії Титаренко якраз про те, що в письмі можна вправлятися і для цього існують різні техніки. Авторка не дарма обрала спортивну метафору для її назви. Каже, що людина може «накачати» свої писемні навички, як м’язи у спортзалі. А письмо – це зусилля, а не медитація.
«Для цієї книги я пішла в спортзал. От, наприклад, коли ви приходите в спортзал, тренер тестує вас і вибудовує індивідуальну програму – для чого ви справді хочете тренувати свої творчі м’язи. Обираєте: наростити кубики, ходьба, кардіонавантаження. Тут те ж саме – обираєте свій курс і працюєте», – зауважує Марія.
Серед 50 запропонованих вправ із креативного письма, авторка пропонує дев’ять завдань із зірочкою. Тобто ті, які вимагають ввімкнення креативу і творчості.
Марія також любить цікаві «словечка». Наголошує на використанні у текстах власне українських форм, неологізмів, навіть вигадала поняття дитинізмів — висловів, які придумують діти. Але й не заперечує лайки, якщо вона вдало може заграти у контексті. Тож радить занотовувати нестандартні або рідкісні фрази, ловити себе на слові та вигадувати власні неологізми.
Авторка пояснює, що її книга не для чемпіонських титулів. Прочитавши її, не станеш великим письменником. Але це тренажер, який допоможе прокачати навички, здобути нові, навчить наповнювати історії барвами, звуками та запахами, знайти свій жанр тощо.
Марія розповіла й про феномен письменників, коли ті створюють історії, які можуть здаватися більш реальними за саму реальність. Першим цією думкою поділився Ернест Гемінгвей.
«Геніальний письменник вміє передати цей світ, щобільше – занурити в нього. Взяти ось ці окуляри й одягнути на когось іншого, показати, як він бачить це своїми-нашими очима. Але як зробити ці окуляри? Як знайти ті слова? Над цим потрібно постійно працювати», – пояснює авторка.
Марія Титаренко наголошує: не потрібно боятися писати, експериментувати і вдосконалювати особистий стиль, адже він в кожного унікальний, як відбиток пальця. По закінченню воркшопу присутні могли поспілкуватися з письменницею, придбати книгу та взяти автограф.
