Похорон Леоніда Щебета
У Підгайцях назавжди попрощалися із 30-річним місцевим мешканцем Леонідом Щебетом.
Воїн вважався зниклим безвісти, майже тиждень у родини жевріла надія, що з рідним захисником все гаразд, та не судилося. Захисник загинув 19 вересня 2024 року у районі населеного пункту Нью-Йорк Бахмутського району Донецької області у бою за територіальну цілісність та незалежність Батьківщини. Чин його похорону відбувся 30 вересня. Про це йдеться на сторінці Підгайцівської громади.
Леонід Щебет народився і жив у селі Підгайці, закінчив місцеву школу та Луцький фаховий коледж. Працював у сфері будівництва.
У загиблого військового, який був гранатометником, залишився 11-річний син, дружина та брат з родиною.
Вшанувати воїна у рідному селі Підгайці прийшли його побратими, друзі, рідні, однокласники, вчителі, односельці.
Біля батьківського будинку після заупокійної панахиди зі словами співчуття до рідних та близьких зверталися священники, чин похорону звершили у Свято-Михайлівському храмі села Підгайці.
Людною ходою траурний кортеж Леоніда Щебета супроводжували до місця вічного спочинку.
«Військовослужбовець з позивним «Stone», що означає камінь, адже навесні 2024 року він став тим каменем у стіні, яка захищає нашу державу від рашистської навали й наш обов’язок пам’ятати про Героя. Але не лише пам’ятати, а й зробити так, щоб його жертва не була марною. Ідеться зараз про існування нашої держави. І я вірю в те, що його жертва не буде марною. Від імені командування висловлюємо співчуття родині, громаді. Леонід тепер навіки в Небесному воїнстві – Небесному Азові», – розповів військовослужбовець з-поміж командування «Азову» та запросив всіх присутніх до молитви українського націоналіста, яка супроводжує кожного азовця.
Брату загиблого вручили Державний прапор України.
Під звуки Державного гімну у виконанні духового оркестру та пострілів пошани тіло Леоніда віддали землі на кладовищі у Підгайцях.
«Леонід був справжнім сонцем у житті. Найкращим татом чудового хлопчика, який його обожнював. Завжди усміхнений, з невимушеним гумором, він вмів підняти настрій навіть у найскладніші моменти. Його доброта та щирість притягували людей, і кожен, хто його знав, відчував себе особливим у його присутності. Він завжди був ініціатором нових ідей і ніколи не відмовлявся від можливості провести час із друзями. Його сміх лунав так, що навіть найсумніше обличчя усміхалося. Леонід завжди був готовий вислухати, підтримати й дати мудру пораду. Його щирі стосунки з людьми назавжди залишили слід у серцях багатьох», – пригадують рідні захисника.
